Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № 5013/241/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Удовиченка О.С., суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу на постанову та на ухвалу Ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Дьорка Андрія Мирославовича Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2015 рокуу справі№5013/241/12господарського суду за заявою доКіровоградської області Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання банкрутомЗа участю представників: ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" - Казаєвої О.О.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2015 року у справі №5013/241/12 (суддя Деревінська Л.В.) відмовлено в задоволенні клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Дьорка А.М. від 06.11.2014 року №02-01/168 про прийняття рішення про використання коштів, внесених на депозит приватного нотаріуса Олександрійського міського нотаріального округу Приходько О.М. для сплати суми 6 595 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року (головуючий суддя - Білецька Л.М., судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) в задоволенні вимог апеляційної скарги ліквідатора арбітражного керуючого Дьорка А.М. на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2015 року у справі №5013/241/12 відмовлено.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2015 року у справі №5013/241/12 залишено без змін.

Не погодившись із наведеними судовими актами ліквідатор фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражний керуючий Дьорко А.М. звернувся до суду касаційної інстанції зі скаргою, з проханням їх скасувати та прийняти нове рішення, яким клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Дьорка А.М. від 06.11.2014 року №02-01/168 про прийняття рішення про використання коштів, внесених на депозит приватного нотаріуса задовольнити, посилаючись на порушення та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року внесених змін) (Далі по тексту - Закон про банкрутство).

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2012 року громадянина - підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом. Введено ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дьорка А.М.

На адресу господарського суду надійшло клопотання ліквідатора Дьорка А.М. №02-01/168 від 06.11.2014 року про прийняття рішення про використання коштів, внесених на депозит приватного нотаріуса для сплати судового збору за подання позовних заяв.

Під час розгляду клопотання ліквідатора судом першої інстанції встановлено, що грошові кошти, які внесені на депозит приватного нотаріуса Олександрійського міського нотаріального округу Приходько О.М., повністю складаються із суми коштів, отриманих від реалізації всього заставного майна лише одного кредитора у даній справі - ПAT "Банк "Фінанси та Кредит", крім того в наявності є нереалізоване інше майно банкрута, яке перебуває в заставі кредитора ТОВ "Кредекс Фінанс", а саме 20 одиниць автотранспорту.

Також, суд зазначив, що вимоги ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" забезпечені договором іпотеки і якщо боржник не виконає основного зобов'язання, грошові вимоги Банку, забезпечені заставою майна боржника відповідно до частини 6 статті 14 та підпункту "а" пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" будуть включені до реєстру вимог кредиторів окремо і задовольняються у першу чергу. З урахуванням положень ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що задоволення клопотання ліквідатора буде порушенням інтересів заставного кредитора ПAT "Банк "Фінанси та Кредит".

Відповідно до ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Провадження у даній справі здійснюється за процедурою банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина, у відповідності до ст. ст. 47-49 Закону про банкрутство.

Відповідно до ст. 48 наведеного Закону, у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором. Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина - підприємця банкрутом.

Відповідно до ст. 49 Закону про банкрутство, до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом.

Судами встановлено, що грошові кошти, які внесені на депозит приватного нотаріуса Олександрійського міського нотаріального округу Приходько О.М., повністю складаються із суми коштів, отриманих від реалізації всього заставного майна лише одного кредитора у даній справі - ПAT "Банк "Фінанси та Кредит". В наявності є нереалізоване інше майно банкрута, яке перебуває в заставі кредитора ТОВ "Кредекс Фінанс", а саме, 20 одиниць автотранспорту.

Крім того, вимоги ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" забезпечені договором іпотеки.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, частиною 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Таким чином, якщо боржник не виконав основного зобов'язання, грошові вимоги Банку, забезпечені заставою майна боржника відповідно до частини 6 статті 14 та підпункту "а" пункту 1 частини 1 статті 31 Закону про банкрутство включаються до реєстру вимог кредиторів окремо і задовольняються у першу чергу.

Відповідно до частини 7 статті 47 Закону про банкрутство, у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, тому положення частини 1 статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про черговість задоволення вимог кредиторів не стосується вимог кредиторів, які забезпечені іпотекою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 3.06.2014 року у справі № 25/5005/6641/2012 та, відповідно до вимог ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковою для застосування в судовій практиці.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків апеляційного господарського суду, отже підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Дьорка Андрія Мирославовича залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року та ухвалу господарського суду Кіровоградської області у справі №5013/241/12 залишити без змін.

Головуючий: О.С. Удовиченко

Судді: П. К. Міщенко

В.Ю. Поліщук